Переводы на украинский язык

Игорь Кохановский "Сначала били тех, кто родовитей..."

Спочатку вбили тих, хто родовитий.

За цим, стріляли тих, хто працьовитий.

А потім, штабеля безглуздо вбитих

зростали серед тих, хто не мовчав.

Серед останніх- всі інтелігенти.

Їх гідність ображала опонентів.

В роботі - непридатні інструменти,

що заважали діям гідких справ.

В підлеглих заохочуючі гнилість,

до лицемірства здатності та сірість,

розмножувала влада “тупорилість”,

зробивши з них імперію “зручних”,

слухняних, непомітних, мовчазних,

шануючих своїх вождів бездарних,

розкручуючи міф про легендарність,

та, кількість вбитих жорстко та безкарно,

ще відгукнеться якістю живих.

Инна Богачинская "Поэт"

Поет - це вогнепальне поранення

        Прямо в серцевий меридіан.

Поет – це струна менестреля,

        І тотальне незагоєння ран.

Поет – це революція тернова

       на території окремо взятої душі.

Поет - це опальна коронованість,

        і мов пожежа, серце спалюючі вірші. 

Поет – це прилюдна розправа

        на тлі безлюдяності буття.

Це зигзаги життя – зверху-вниз, зліва-вправо,

      і безсонних мук благословення та каяття.

Поет – це «blackout»*  у відносинах.

      З дрібнотою розлюченою  рукопашна дуель.

Поет – це  жити чуттями, не розумом.

      І з самотністю постійний зірковий дует.

Поет – це крайнощі та максимуми.

      Немає жодних компромісів та середин.

Це – хвороби з галузі психосоматики,

      І смертельна сутичка з собою – один-на один.

У діях поета немає виміряннності - 

      Віршованим розсипом розфарбує небосхил,

а сам  обрушиться під дахом своєї знешкіряності,

      але не зменшить планку - бореться, поки  вистачить сил.

Поета прикрашає вінець невизнаності.

      Не личить йому лаври і пузатий престол.

Йому повстати з руїн. Потішитися над власною тризною,

      І, шануючи привілей обраних –   писати в стіл.

Поет – в епіцентрі всіх землетрусів,

      Чорних річок, терактів, путчів, корид.

Він на передовій, у постійному русі.

       Пульс поета – tempesta. Стан -  серце горить.

Поет – це торжество нерентабільності –

       Іскра виручки при зриві душевних жил.

Але все одно  він писати  воліє комфортабельності, 

       Тому що,  коли він пише- лише тоді він  жив.

Ким би не були ми, будь то в  радісті чи в печалі, 

Кожного, у свій час, до себе покличе Б-г.

І, коли закличуть мене -   у свій вимір відчалю

з оберемком із вірних  моїх рятувальних строф.роф.